Facebook Twitter Google+ Youtube Blogspot RSS Feed






Історія міста

Вважається, що назва міста походить від слова «город» – укріплення з частоколів та зрубів. Повість врем’яних літ подає, що у 993 pоці Володимир Великий пішов походом на білих хорватів, які населяли Галичину. Саме тоді сучасна Городенківщина увійшла до Київської держави.

Городенка вперше згадується у 1195 pоці та називаєтьcя поcеленням xлібоpобів і pеміcників у cкладі Галицько-Вололинcької держави. У ХІІІ столітті Галичиною прокотилася монголо-татарська навала, яка не оминула й Городенку. Поселення перетворилося на руїну. З часом воно змогло відродитися і повернути своє значення важливого економічного центру.

З 1349 року Галицько-Волинське князівство потрапило під владу Польщі. Посилювалася польська культурна і релігійна експансія. Місцева шляхта в основній масі сприйняла польські звичаї та релігію. Але треба зазначити, що у зв’язку з певною віддаленістю від етнічних польських земель, а також приграничним становищем, на Городенківщині вказані процеси не набули такого розмаху, як на західних землях Галичини.

У 1490-1492 роках Покуття стало ареною повстання під проводом Івана Мухи, яке було придушене поляками. Майже 50 років Городенківщина була ареною постійних приграничних воєн між Польщею і Молдавським князівством, яке у XV столітті заволоділо Буковиною (раніше входила до складу Галицько-Волинського князівства). У 1491 році молдавський воєвода Стефан Великий здійснив похід на Покуття, спалив Снятин, Городенку, Коломию і дійшов до Галича. А найбільш спустошливим був похід на Покуття воєводи Петра Рареша із 33-тисячним військом у 1531 році. Крім цього, від початку XVI століття Покуття систематично піддавалося нападам татар. Після того, як молдавське князівство потрапило у васальну залежність від Туреччини, через його землі відкрилася дорога на Галичину для турецьких завойовників. У 1589 році відбувся перший великий напад турків на Покуття.

Для зміцнення свого становища на захоплених землях та захисту від зовнішніх ворогів польська шляхта починає будувати систему укріплених пунктів – замків. У 20-30-х роках XVII століття шляхтич Христофор Стрижемський збудував замок у Городенці. У 1648 році, коли розгорілося повстання під проводом Семена Височана, селяни напали на замок і зруйнували його, після чого він не відроджувався.

Магдебурзьке право місто одержало досить пізно – у 1668 року, від короля Яна-Казимира. Місто входило тоді до складу Руського воєводства з центром у Львові і належало до Коломийського староства. Надання Городенці самоврядування створило сприятливі умови для розвитку ремесла і торгівлі. У місті двічі на рік відбувалися ярмарки. Торгівлею займалися в основному поляки та вірмени, яки стали масово оселятися у місті з початку XVII століття. Вірмени до першої пол. ХVIII століття утримували у своїх руках майже всю торгівлю.

Особливо інтенсивно місто розвивалося за часів перебування у ньому графа Миколи Потоцького. Маючи величезні маєтки на Поділлі і Покутті, він досить тривалий час перебував у Городенці, навіть мав задум створити тут свою резиденцію. Саме його коштами у Городенці був зведений один з найкрасивіших храмів України – костел Непорочного Зачаття Діви Марії (1743-1760 рр.), побудований триарковий міст через річку Ямгорів («Три мости»). Великі кошти Потоцький вкладав у розвиток міста. Він також надав привілеї євреям, які з середини XVIII століття потіснили у торгівлі вірмен.

У 1772 році після першого поділу Речі Посполитої Городенківщина в складі Галичини відійшла до Австрії. Великим поштовхом до розвитку міста став імперський указ про скасування кріпацтва у 1848 році. У місті стали виникати підприємства (млин, крупорушка, спиртовий завод, броварня, печі для виплавляння вапна, каменярня, цукроварня, ґуральня). У 1895 році через місто було прокладено залізницю.

У 1910 році у місті було розпочато будівництво української гімназії, виникли товариства «Просвіта», «Сокіл».

Під час Першої світової війни місто було декілька разів під окупацією російських військ, тут відбулося декілька великих єврейських погромів. Утричі скоротилося населення міста під час Другої світової війни, особливо постраждали євреї Городенки, які майже усі були винищені.

Архітектурні пам’ятки міста

Найдавніша споруда міста – Вірменський костел (1686-1706 рр.). Побудований коштом вірменської громади міста, яка на той час була дуже впливовою. Колись навколо храму був зведений високий мур, а сам він славився дуже пишним внутрішнім оздобленням.

У 1754 році коштом Миколи Потоцького у Городенці розпочалося будівництво храму Успіння Діви Марії. Спроектував його Бернард Меретин. Ззовні храм дуже схожий на костел Успіння у Бучачі. Внутрішнє оздоблення Городенківського храму (як і Бучацького) – справа рук Йоганна-Георга Пінзеля. У 30-х роках ХІХ століття до храму прибудували дзвіницю. Зараз храм відреставрований, зберігся майже без змін.

Є у місті церква Святого Миколая (1793 р.), яка була збудована на місці старої дерев’яної.

Залишила по собі слід і колись численна єврейська громада міста. Місто було одним з центрів зародження хасидизму, тут діяло декілька синагог. До наших днів збереглася Велика синагога, яка будувалася на рубежі ХІХ-ХХ століття. У грудні 1941 року німці загнали до неї дві тисячі євреїв, звідки їх потім вивезли та стратили у Михайльчівському лісі.

Найвідомішою спорудою міста був і є костел Непорочного Зачаття Діви Марії. Будівництво його розпочалося у 1743 році під керівництво все тих же Бернарда Меретина та Йоганна-Георга Пінзеля. Майстри виготовили дерев’яний макет костелу, який був схвалений Миколою Потоцьким. Роботи тривали майже 17 років та завершилися у 1760 році. На той час це була найкраща барокова споруда в Україні. Перед костелом була встановлена коринфська колона, прикрашена статуєю Діви Марії (роботи Пінзеля). З північного боку до костели прибудовані келії, які зводилися одночасно з костелом. Цікаво, що замість традиційних католицьких хрестів на костелі було встановлено родовий герб Потоцьких – трираменний хрест «Пилява» (такі ж хрести і на Успенських костелах Городенки та Бучача).

Історичний герб міста Городенка

За часів австрійського панування Городенка мала свій історичний герб. Його опис наступний: «Щит розколений. У першій частині герб Галицький, у другій – герб графів Потоцьких: на блакитному тлі срібний трираменний патріарший хрест без правої частини нижнього рамена.». На городенківській волосній печатці зображення герба супроводжувалося польським написом: «Zwiershnosc gminy w Horodence».

Малюнок герба Галицького намісництва, очевидно, було вміщено у гербі Городенки з метою відрізнити його символіку від майже аналогічної емблематики гербів Бродів та Бучача, основою яких також була родова відзнака Потоцьких – «Пилява», із зображенням срібного семикутного хреста на блакитному тлі. Щодо характеру зображення цієї відзнаки, яка у різних міських гербах могла мати певні відмінності, то у даному випадку хрест малювався з розширеними кінцями та усіченим підніжжям.

Сучасний герб міста Городенка

Сучасний герб Городенки затверджений 13 вересня 1991 року рішенням сесії міської ради. Авторами герба є А.Гречіло та І.Турецкій. Опис: «Щит розсічений. У правому зеленому полі золоті в’їзні ворота, в лівому синьому – три срібні смуги». Ворота вказують на назву міста та перекази про давність часу його виникнення. Три смуги означають три мости через річку Ямгорів, які з’єднували передмістя: Монастирський Кут, Котиківку, Фільварків Кут.

Загружается...